Усе не так просто, як здавалося раніше. Часи, коли кузовний ремонт “Жигулів” і “Москвичів” робили в кожному гаражному кооперативі, безповоротно минули. На “дорогих” СТО, як у відомій кінокомедії, працюють тільки з левами або тиграми — в крайньому разі можуть узятися за крокодила 🙂 Причому ціна питання ролі не грає. “Художник-реставратор” за рекомендацією поцікавився, чи готові ми витратити на процес десятки тисяч доларів і чекати роками? Бо це не ремонт, а реставрація. Тут ми відмовилися, тому що роки чекати — довго й нудно. І тут ми згадали про Вітю, старого, доброго Вітю, який ще лагодив нашу першу “Копійку” в далеких 90-х. І, о диво, Вітя погодився.
З нетерпінням чекали призначеного дня, усе було готово, але напередодні випало так багато снігу, що відправлення до майстра довелося відкласти. І ось 21 грудня, сніг усе ще йде, але вирішили більше не відкладати. Викликаємо евакуатор, до речі, той самий, що привозив донора. Вантажимо нашого улюбленця на спину трудязі-евакуатору. Ще двадцять хвилин — і “Москвич” у майстерні у Віті.
